72312 м. Мелітополь,
вул. Дзержинського, 141,
т. 44-45-12.
Розклад роботи: 6:30 - 17:00,
з понеділка по п'ятницю

Методи та прийоми створення ситуації успіху як напрямок соціалізації особистості

Методи та прийоми створення ситуації успіху як напрямок соціалізації особистості

 

Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні,збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання.

У нас не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися”.

В. О. Сухомлинський

Форма проведення: Ділова гра з елементами тренінгу.

Мета: Об’єднати педагогів у єдине коло взаємодії і створення оптимальних, комфортних умов для зрощення ініціативно-творчої самостійної і успішної особистості.

І. Вступ.

1. Об’єднання членів педагогічного колективу у три групи

Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізувати свій гуманістичний потенціал, але й створює умови для його збагачення, висуваючи на перший план його розвиваючу, «людиноутворюючу» функцію. Така спрямованість освіти виявляється у відкритості самої освітньої структури відносно інших суспільних інститутів, у взаємодії учасників навчально-виховного процесу, свободи висловлювання та реалізації різноманітних точок зору, визнання прогресивними і провідними цілей особистісного розвитку дитини, створення ситуації успіху для тих, хто навчається.

Провідною формою організації в ДНЗ  є заняття. Але як би не змінювалася тема, мета, завдання, зміст, "незмінними залишаються наші турботи про створення найсприятливіших умов для навчання, розвитку й виховання кожної дитини", створення атмосфери психологічного комфорту. Це збагачує емоційне життя дітей, створює піднесений настрій.

Народження педагогічної технології "Створення ситуації успіху" було зумовлено самим життям. У своїй педагогічній діяльності А. С. Макаренко розробляв ідею "завтрашньої ра­дості", а В. О. Сухомлинський розвинув цей прийом у ство­реній ним "Школі радості". Результати діяльності цих педа­гогів підводять нас до усвідомлення можливостей упрова­дження у навчально-виховний процес такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у на­вчанні.

А що ж таке успіх?

ІІ Основна частина

1. Складання асоціативного куща.

Радість, задоволення, досягнення, звершення, сподівання, переживання, очікування.

Успіх – удача в діяльності, досягнення якихось результатів, переживання стану радості,

Задоволення  від того, що є результат до якого особистість прямувала у своїй діяльності, або збігся з її очікуванням, сподіванням.

З педагогічної точки зору ситуація успіху — це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики вчителя, сім'ї.

З психологічної точки зору успіх — це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями (з рівнем домагань), або перевершив їх.

З соціально-психологічної точки зору успіх — оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості та результатами їх діяльності. В тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значних для особи, можна говорити про успіх. Може змінюватися коло людей, думку яких цінує особистість, але сутність успіху не змінюється.

Успіх – це поєднання уміння, старання, пізнання, інтересу та похвали дитини.

Ситуація — поєднання зовнішніх та внутрішніх умов, які спонукають учня до будь-яких дій. Створюючи ситуацію для кожної дитини, необхідно враховувати її інтереси, захоплення, здібності.

Ситуація успіху — поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації.

А ситуація успіху – це те, що може організувати педагог  для успішного виховання і навчання дітей і досягнення ними радості.

  • Актуальність проблеми сьогодні полягає в тому, що: знання, якості, мислення сучасної людини мають бути гнучкими, мобільними, конкурентноздатними;
  • особистість має вміти володіти комунікативною культурою, працювати в команді;
  • критичне мислення, оцінювання ситуації, вміння знаходити шляхи вирішення проблем – запорука успіху;
  • вміння працювати з інформацією, використовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення – вимоги сучасного життя.

В основі педагогічної технології "Створення ситу­ації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Тільки особистісно орієнтоване навчання дає можливість кожно­му дошкільнику реалізувати індивідуальні особливості, розви­нути свою пошукову активність.

Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти дітям усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.

Успіх, якщо його переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.

Отже, головний зміст діяльності педагога полягає в тому, щоб кожен дошкільник  був успішний, це сприяє розвитку впевненості дитини в собі, підвищенню самооцінки, розвитку почуття власної значимості.

Завдання педагога— допомогти особистості ди­тини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, переконати, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.

Умови запровадження ідеї:

  • позитивний настрій для навчання;
  • відчуття себе рівним серед рівних;
  • усвідомлення особистісної цінності;
  • можливість вільно висловлювати свою думку і вислуховувати інших.

 

Навчання за технологією передбачає три етапи:

  • Перший — «Діагностика інтелектуального фонду колективу».

Його мета — виявлення дитини з групи невпевнених (недостатній рівень інтелектуального розвитку, трохи лінивий до навчання, але доброзичливий і покладистий).

  • Другий — «Вибір інтелектуального спонсора».

Мета — вияв­лення дошкільника, який із задоволенням буде ділитися своїми знання­ми з іншими (високий рівень інтелектуального розвитку, упевнений у своїх силах, активний і відповідальний).

  • Третій — «Фіксація результату і його оцінювання».

Мета — створити умови для самовираження та самоствердження дітей, заохотити до такого виду діяльності інших.

Прогнозовані результати: створення сприятливих психолого-педагогічних умов для саморозвитку та самореалізації особистості. Надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія здійснюється, тому що успіх гарантова­ний лише для тих, хто докладає до його здійснення власні зусилля. Шляхи створення ситуації успіху різні, вони залежать від груп дітей, з якими працює педагог. Допоможуть вести роботу у цьому напрямку, на­близити успіх до кожної дитини наступні прийоми:

2. Робота в групах « Як я розумію один з прийомів « Ситуації успіху»

  • 1група  : « Невтручання», « Холодний душ», «Анонсування», «Невпевненим», « Гидке каченя», «Емоційне заохочення»
  • 2 група: «Сходинки до успіху», «Емоційне блокування», «Стабілізація», «Даю шанс», «Сповідь»,  «Стеж за нами»..
  • 3 група): "Обмін ролями", "Створення ситуації змагань", "Вибір адекватних стимулів" «Допомога друга», « Еврика», «Навмисна помилка».

Прийом "Невтручання" — максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми

"Холодний душ" — педагогу не слід поспішати з поліпшенням оцінок, він не тільки не "поливає бальза­мом" зачеплене самолюбство, але й трохи "підсипає солі" (за А.С.Макаренком).

"Анонсування" — спершу треба обговорити з дитиною, що їй потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події. "Невпевненим" така попе­редня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах.

 "Гидке каченя" — прийом для "зневірених" дітей. Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, ство­рити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

Сенс прийому "Емоційне заохочення" у тому, щоб вселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зро­зуміти дитині, що серце, душа вихователя розкриті для нього.

"Сходинки до успіху" — крок за кроком підніма­тися разом з дитиною сходинками знань.

"Емоційне блокування" — це обмеження розгор­тання образи, розчарування, утрати віри у власні сили. Треба допомогти дитині пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістич­ної оцінки подій на оптимістичну.

"Стабілізація" — створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція групи на діяльність дитини не стала одноразовою, а, по можливості, часто повторю­валась.

"Даю шанс" — спеціально підготовлена педаго­гом ситуація, за якої дитина дістає неочікувану для самої себе можливість розкрити власні можливості, здібності.

Прийом "Сповідь" — щире звернення до найкра­щих дитячих почуттів, розкриття перед дошкільником стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування педагога відповідної реакції дитини.

Прийом "Стеж за нами" використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами дум­ки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість дитині відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

"Емоційний сплеск" — це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для дитини хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можли­вості, звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.

Прийом "Обмін ролями" дає дітям можливість проявити себе, наприклад, у ролі вихователя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.

 "Створення ситуації змагань" — завдання педа­гога — виявлення гідного "суперника" й утримання си­туації інтелектуально-творчого змагання під педа­гогічним контролем.

 "Вибір адекватних стимулів" — стимул для ро­боти повинен бути привабливим для дітей, а при втраті своєї актуальності змінюватись.

 "Допомога друга" — це вчасна допомога як з бо­ку викладача, так і з боку дітей, що підтримує прагнен­ня дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

Сутністю прийому "Еврика" є прагнення педагога активізувати дітей нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання.

 Прийом "Навмисна помилка" активізує увагу дітей. Його рекомендується використовувати під час пе­ревірки знань.

Шляхи створення "ситуації успіху" різні, вони зале­жать від груп дітей, з якими працює педагог.

Створення ситуації успіху має певний алгоритм:

1. Зняття страху. Допомогає перебороти невпевненість у власних силах.

("Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем ”).

2. Авансування успішного результату. Допомагає педагогу висловити тверду переконаність у тому, що його дошкільник обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.

( "У тебе обов’язково вийде ”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті ”).

3. Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. ("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу, не забудьте про ...”).

4. Внесення мотиву. Показує дитині, заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. ("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься. ("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”)

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. ("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”, "Так хочеться швидко побачити...”)

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь окремої деталі. ("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”).

Вимоги до особистості й діяльності педагога

Для створення ситуації успіху важлива емоційна культура педагога, його психологічна компетентність, вербальна «інструментовка», наприклад, такі висловлю­вання педагога :

  • Це дуже важливо, і в тебе неодмінно вийде...
  • Саме ти й міг би зробити таку справу...
  • Це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде — нічого страшного...
  • Починай же! Я впевнений, ти це добре зробиш...
  • Ось ця деталь вийшла в тебе дуже гарно!

І головне, що необхідно педагогу, який приступає до роботи за педагогічною технологією "Створення ситу­ації успіху", — створити оптимістичну установку дити­ни, забути на деякий час про її недоліки, побачити тільки перспективні лінії її розвитку. Безперечно, ця технологія заслуговує на пильну увагу з боку педагогів.

Основними умовами створення психологічного комфорту є:

  • задоволення потреб дитини;
  • створення позитивної атмосфери для досягнення спільних цілей;
  • відчуття рівного серед рівних;
  • сприймання вихователя як друга, порадника.

Завдання вихователя – навчити дітей вірити навіть тоді, коли вони самі в себе не вірять.

Кожна дитина особлива, по-своєму неповторна й обдарована. Звернення педагога до її найкращих почуттів обов’язково матиме успіх і знайде відгук у дитячих серцях. Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – ось наше найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися..

Щоб дійти до мети, треба перш за все йти. О. де Бальзак

Ситуація успіху – головний нерв гуманізація навчання, виховання. Успіх народжує успіх.

Характеристика дітей, які прагнуть до успіху.

«Надійні». «Упевнені». «Ті, що сумніваються». «Зневірені».

«Надійні». Здібні, сумлінні, привчені до самостійності, авторитетні, емоційно стійкі. Секрет їхньої надійності – у постійному відчуті радості, що збувається. Вони не мають особливих яскравих зльотів, радість їхня постійна, глибока. Але й у них можуть бути проблеми. Проте спеціальних заходів, як правило, вживати не слід. Найліпше зовсім не пропонувати їм допомоги і не лізти з жалісними розмовами.

«Упевнені». Здібності в них вищі, але система роботи слабша. Підвищена емоційність характерна й за успіху, і за невдачі. Слабке місце в цих дітей – швидке звикання до успіху, його девальвація, атрофоване побоювання неуспіху. Для таких дітей корисна дія – прийом «холодний душ». Не поливати бальзамом зачеплене самолюбство, а не багато «підсипати солі».

«Ті, що сумніваються». Це загалом благополучна категорія дітей, сумлінні, їхнє пізнавальні інтереси, як правило пов’язані з навчанням, однак характерною рисою є невпевненість. Вона виявляється не тільки в перепадах настрою, а й результатах роботи. Найбільш болісно вони реагують на несправедливість вихователя, на необ’єктивність.  Але вони не вступають у суперечку, а переживають мовчки, хоча й глибоко.

«Зневірені». Зазвичай це діти з непоганими здібностями, але після того, як вони одного разу відчули радість справджених надій, вони втратили її з різних причин. Можливо, це були невдачі чи нетактовність педагога, чи позиція родини, у якій дитина є «попелюшкою».

Чим менша надія на успіх, тим глибшим стає захист. Дитина стає вигнанцем серед більш щасливих дітей. Особливо цьому сприяє система порівняння, рейтингу. Не завжди це рейтинг офіційний, але стихійно педагоги визначають для себе крайніх – сильних, слабких, а середні служать тільки фоном для крайніх. Перетворення гидкого каченяти в лебедя можливе, але для цього необхідно, щоб на шляху дитини зустрівся педагог, який повірить у нього, виявить які-небудь раніше не помічені можливості і знайде шляхи їх реалізації.

3. Робота в групах «Формула успіху для дошкільника»

Прийоми досягнення успіху:

Більше заохочень.

Дуже важливо в процесі заняття зорієнтувати дітей на досягнення успіху. Як це зробити? Ось кілька прийомів:

Прийом перший. На початку заняття формулювати його мету і визначати обсяг роботи, пропонувати дітям самим вирішити що їм під силу і яка «вартість» кожного фрагмента роботи.

Прийом другий. Дітям пропонувати самим оцінити свою  роботу.

Прийом третій. Повідомляючи дітям тему заняття, пропонувати визначити над чим ми працюватимемо.

 

Усний коментар педагога здатний пом’якшити гіркоту, підбадьорити, дати надію, підзадорити, викликати почуття співпереживання. Емоційна підключеність до успіхів та невдач дітей.

Так!

Який я радий!

Я такий  убитий, засмучений, розгублений…

Як же ти мене здивував!

Я знаю, що ти можеш більше.

Я в тобі не сумніваюсь.

Ти просто золото.

Ти сам себе не знав.( Інтонація, жести, погляди)

Ні!

Скільки можна повторювати?

Я вже сто разів казав!

Що з тебе візьмеш?

Тобі нічого робити?

Якщо ти продовжуватимеш в такому ж дусі, то…

Слухай краще, як відповідає твій друг!

Звичайно, реалізація наведених прийомів можлива лише за позитивної установки педагога на успіх дитини і не тільки одного, а системної роботи всіх педагогів ДНЗ.

Дуже важливо в процесі  заняття, етапів повсякденного життя зорієнтувати дітей на досягнення успіху. Як це зробити?

Якщо використовувати ефективний підхід до використання технологій «створення ситуації успіху», то можна добитися наступних результатів:

  • короткі періоди навчання, основані на зміні видів діяльності, установлених педагоггом;
  • велика кількість завдань, швидкий зворотній зв'язок, похвала;
  • рівень труднощів гарантує високий рівень успіху;
  • багато можливостей та очікування схвалення під час відповіді на поставлене запитання;
  • увага приділяється доти, поки дитина не відповість;
  • спеціальна подяка за гарну відповідь;
  • матеріал розбирається докладно;
  • вихователь проявляє зацікавленість в успіхах дитини;
  • педагог робить порівняння колишніх та теперішніх досягнень дитини;
  • заохочує дитину відповідно затрачених зусиль;
  • заохочує виявлення цікавості до нової роботи, коли попереднє завдання виконано

 

5. Робота в групах. Складання портрету успішного дошкільника.

Формула успіху в кожного може дещо відрізнятися, але доступна всім. Очевидно, причина – у самій людині. Але наша задача навчити дітей вірити навіть тоді, коли вони самі в себе не вірять.

Бути педагогом означає поправити минуле, покращити теперішнє і торкнутися майбутнього.

ІІІ. Заключна частина

Ситуація  успіху направлена на те, щоб дитина із пасивного об’єкта стала суб’єктом,  творцем навчальної діяльності. Переживши почуття успіху, дитина захоче його повторити. Тоді вона почне  самостійно шукати шляхи досягнення кращих результатів  у навчанні. Це дасть їй впевненість у власних силах, позитивно вплине на взаємини з оточуючими. Таким чином, сформується стійка потреба у самоосвіті.

 

Дата: 23.01.19 | Переглядів: 42 | Коментарів: 0

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР:



Надіслати

Copyright © 2012

ДНЗ №47 «Берізка»