72312 м. Мелітополь,
вул. Iнтеркультурна, 141,
т. 44-45-12.
Розклад роботи: 6:30 - 17:00,
з понеділка по п'ятницю

Компетентнісний підхід до освітнього процесу як вимога сучасності

 

 

Компетентнісний підхід до освітнього процесу як вимога сучасності

 

Освіта, яка не вчить жити успішно в сучасному світі, не має ніякої цінності. Кожен із нас приходить у життя із природженою здатністю жити щасливо і успішно. А ми повинні збагатити цю здатність знаннями і навичками, які б допомогли нам реалізувати її якомога ефективніше.                          Р. Т. Кіосакі

 

 

 

 

 

 

Мета: вироблення позитивної мотивації діяльності педагогічного колективу з  вивчення та впровадження  технологій компетентнісного навчання; ознайомлення з досвідом  реалізації компетентнісного підходу.

Завдання:

- окреслити поняття «компетентність», «компетенція», «життєва компетентність», «ключові компетентності»;

-     визначення поняття компетентності як педагогічного явища;

 -  розгляд актуальності проблеми компетентності в освітньому середовищі;

 - розширити інформаційне поле педагогів з проблеми;

- складання проекту шкільної програми «Крок за кроком до життєвої компетентності».

Категорія учасників: члени педагогічного колективу.

Обладнання: стільці та столи, виставлені у формі півкола, стіл для педагогів-тренерів; інформаційні матеріали – додатки, витяги із законодавства, маркери, скотч, ножиці, кольорові стікери, клей.

 

Сценарний план семінару-тренінгу

  1. Відкриття семінару –тренінгу (3 хв)

Відколи існують заклади освіти, існує одвічна проблема: чому вчити і як вчити? У  різні часи  існували різні підходи до цього питання.

Для сучасного світу характерні стрімкі зміни, бурхливий розвиток інформаційного простору, що ставить нові вимоги  перед педагогом та дошкільним закладом . Вже крилатими стали слова: «Дитина повинна мати не добре наповнену, а добре впорядковану голову».

 Чому вчити і як вчити сучасних дітей?

 Ми запрошуємо вас до розмови про один із сучасних  підходів  до навчально-виховної діяльності: компетентнісний підхід.  

Гаслом нашого заняття  є слова відомого педагога Р. Кіосакі : «Освіта, яка не вчить жити успішно в сучасному світі, не має ніякої цінності. Кожен із нас приходить у життя із природженою здатністю жити щасливо і успішно. А ми повинні збагатити цю здатність знаннями і навичками, які б допомогли нам реалізувати її якомога ефективніше».                

 

Вправа на знайомство «Криголам» (Самопрезентація) (5 хв)

Успішність будь-якого навчального заняття, подальше психоемоційне самопочуття кожного з учасників навчального процесу, як і успішність нашої роботи  залежить від того, як нас зустрінуть (з усмішкою чи недоброзичливо), від атмосфери  в аудиторії. Для цього використаємо метод під назвою «криголам». Є різні види ламання криги.  Я ж вам пропоную «самопрезентацію».

Учасникам пропонують:

  • назвати своє ім’я;

       -       одним реченням  презентувати свою фахову діяльність., починаючи словами «Я  не люблю хвалитися, але я …

 Починаю з себе: «Я – Людмила Михайлівна. Я не люблю хвалитися, але я люблю вчити дітей  логічно мислити»

 

  1. Визначення групових  правил роботи. Вправа «Правила»

Мета: узгодження правил для продуктивної взаємодії під час семінару-тренінгу.

Обладнання: «Правила нашої співпраці».

Пропозиції обговорюють, узгоджують, доповнюють.

(Орієнтовні правила:

  1. Вільний обмін думками.
  2. Поважати всі висловлені ідеї.
  3. Не обговорювати і не критикувати висловлювання інших.
  4. Бути доброзичливими.

 

  1. Визначення очікувань учасників. Вправа «Золота рибка» 

Мета: визначити сподівання та очікування учасників від роботи  семінару-тренінгу.

Обладнання: малюнок золотої рибки, стікери, фломастери.

Хід вправи: педагог-тренер нагадує, що в казках золота рибка завжди виконує бажання, і пропонує кожному учаснику написати свої бажання на час семінару на стікері (не більше трьох). Далі тренер пропонує кожному учаснику прикріпити стікери із написами   на малюнок і озвучити коментарі до них.

(Можливі очікування: отримати нову і цікаву інформацію, обмінятися досвідом, перебувати у дружній атмосфері …)

  1. Вправа «Мозкова атака»     ( 3 групи)                          

     Сучасне поняття «компетентність» дитини запозичено  із зарубіжної освіти. На сьогодні в науковій педагогічній та психологічній літературі  існують різні тлумачення цього поняття. В його трактуванні  мають місце ще й труднощі перекладу.

Нам необхідно з’ясувати, що вам уже відомо про компетентності. Для цього ми застосуємо вправу інтерактивного навчання під назвою «Мозкова атака».

Слухайте уважно інструкцію:

  1. Записати на аркушах паперу три слова, з якими у вас асоціюється поняття компетентність.
  2. Вибрати ті слова, які збіглися в 3 групах.
  3. На основі вибраних слів дати означення поняття..
  4. Керівник має презентувати знання групи щодо  визначеного поняття.

(Можливі варіанти відповідей:

  1. Компетентність  - це певна сума знань у особи, які дозволяють судити їй про що небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку.)

Синонімічним до поняття компетентність  є поняття компетенція- це сукупність взаємозв’язаних  якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), заданих стосовно певного кола предметів і процесів  і необхідних для якісної продуктивної діяльності стосовно них. Тоді компетентність розуміється як володіння людиною відповідною компетенцією, зокрема її особистісне  ставлення до неї та предмета діяльності.

Компетентність в перекладі з латинської означає належний, здібний.

Під поняттям компетентнісний підхід розуміється  спрямованість освітнього простору на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей. Словом «компетенізація»  (компетентність – компетенція + зація) називатимемо процес фокусування освіти на впровадженні компетентнісного підходу. Компетентнісний підхід вважається ключовою інноваційною ідеєю сучасної освіти.

6. Теоретичний блок.

Компетентнісно орієнтований підхід до навчально-виховного процесу

Входження молодих поколінь у глобалізований динамічний світ, у відкрите  суспільство актуалізує роль життєвої  компетентності вихованців. Щоб мати можливість знайти своє місце в житті,  дитина сучасного навчального  закладу мусить володіти певними якостями, уміннями:

- швидко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях;

· критично мислити;

· використовувати набуті знання й вміння в навколишній дійснocтi;

· бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в команді;

· уміти уникати конфліктів та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

· уміти добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку й самовдосконалення;

· бережливо ставитися до свого здоров'я й здоров'я інших як найвищої цінності;

Всі ці обставини зумовлюють потребу в оволодінні сучасними компетентностями, які дають особистості можливість реалізувати в житті свій пізнавальний, творчий, діяльнісний потенціал.

 

Поняття «компетентність» знаходиться зараз в епіцентрі світової педагогічної думки, оскільки воно розкриває якісно нові перспективи розуміння місії закладів освіти, результатів освітньої діяльності. В основі концепції компетентності лежить ідея становлення компетентної особистості, яка не лише має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні та громадянські якості, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи ці знання і беручи на себе відповідальність за певну діяльність.

Принциповим в оновленні змісту дошкільної освіти є визнання того, що в сучасному світі знання стають доступнішими для тих, хто хоче оволодіти ними, тому переосмислюється самоцінність знань. Натомість зростає роль умінь добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел. Компетентнісний підхід передбачає окреслення чіткого кола компетенцій, тобто необхідного комплексу знань, навичок, ставлень та досвіду, що дає змогу ефективно виконувати певну діяльність або певну функцію.

 «Життєва компетентність особистості - це знання, уміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв'язування життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту». Життєва компетентність передбачає свідоме і відповідальне ставлення до виконання особистістю її життєвих і соціальних ролей. Спробуємо визначити основні складові життєвої компетентності:

- вміння орієнтуватись у навколишньому середовищі;

- знання своїх особистих якостей, своїх позитивних і негативних рис;

- здатність до самовдосконалення;

-  здатність розуміти та вірно оцінювати інших людей, встановлювати з ними адекватні способи спілкування, проявляти толерантність у стосунках;

- вміти керувати собою.

Компетентнісний підхід допомагає досягнути розумного балансу  між знаннями і вміннями. Знання як самоціль має поступитися знанню як інструментові життя, що забезпечує дитині можливість жити в гармонії зі своєю природою та довкіллям, суспільством, окремими людьми, можливість оволодівати новими технологіями.

Компетентнісний підхід відповідає не тільки об’єктивним потребам дітей, а й напрямам творчих пошуків педагогів. Ці пошуки пов’язані з реалізацією ідеї розвивального навчання, педагогіки співробітництва, особистісно орієнтованого навчання. Всі ці ідеї відображають намагання вирішити проблему мотивації навчальної діяльності дітей, створити модель «навчання  із захопленням» . Одна з головних проблем традиційних підходів до дошкільної освіти полягає в тому, що спрямований ними традиційний дошкільний заклад вчить не життю, а знанням.

Але дитячий садок може і повинен  допомогти дитині зрозуміти , як потрібно і як не потрібно розв’язувати цю проблему, яку ми називаємо «життя».

Згадаємо епізод з відомого голлівудського фільму «Один вдома».

Вся родина збирається в подорож. Головний герой, восьмирічний хлопчик Кевін, намагається звернутися до старшого брата – безрезультатно, підходить до сестри: «Допоможи  мені скласти валізу». Дівчинка дивиться на нього зверхньо і дуже в’їдливо та зневажливо відзначає: «Кевіне, ти той, про кого французи говорять «non competent».

І нам відразу стає зрозумілим, яке це серйозне звинувачення в очах цієї дівчини, який це суттєвий недолік.

Компетентнісний підхід полягає в акцентуванні на накопиченні  нормативно визначених знань, умінь  і навичок до формування й розвитку в дітей здатності практично діяти, застосовуванні індивідуальної техніки та досвіду успішних дій .

На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватися у сучасному суспільстві, інформаційному просторі. Важливим є усвідомлення самого поняття компетентності, розуміння, які саме компетентності і як необхідно формувати, що має бути результатом навчання.

Слід відзначити, що акцентування сучасної освіти на розвитку життєвих компетентностей є однією із освітніх вимог впливових міжнародних організацій, а саме: Ради Європи, Організації економічного співробітництва та розвитку тощо.

 

Європейські експерти пропонують таку внутрішню структуру компетентності:

  • знання;
  • пізнавальні навички;
  • практичні навички;
  • відношення;
  • емоції;
  • цінності та етика;
  • мотивація.

 

До ключових компетентностей відносимо:

Пізнавальну компетентність:

  • навчальні досягнення, інтелектуальні завдання, уміння навчатися та оперувати знаннями.

Особистісну компетентність:

  • розвиток індивідуальних здібностей і талантів;
  • обізнаність у власних сильних та слабких сторонах;
  • динамiчнi знання.

Соціальну  компетентність:

  •  спiвпраця, робота в командi, комунікативні навички;
  • здатнiсть приймати свої рiшення i прагнути до  розумiння власних потреб i вимог;
  • соцiальне єднання, вмiння визначити  особистi ролi в суспiльствi;
  • ціннісні орієнтації;
  • розвиток особистiсних якостей, ;
  •  культура мiжособистiсних вiдносин.

Здоров'я особuстостi:

  • фiзичне здоров'я;
  •  психiчне здоров'я;
  • · рівень  валеологiчних знань.

Творча   компетентність:

  • гнучкiсть - здатнiсть до висловлювання рiзноманiтних iдей;
  • здатнiсть удосконалити об’єкт , долаючи деталi;
  • оригiнальнiсть - здатнiсть вiдповiдати на подразники   нестандартно;
  • здатнiсть вирiшувати проблеми, тобто до аналiзу i синтезу.

Сьогодні немає сумніву  в тому, що компетентнісний підхід – не лише один із тих чинників, що сприяють модернізації змісту освіти. Слід зазначити, що він лише доповнює ту низку освітніх інновацій і класичних підходів, що допомагають освітянам гармонійно поєднувати позитивний досвід для реалізації сучасних освітніх ідей.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

 

 

Інтерактивне навчання як засіб формування компетентності

Сьогодні авторитет педагога не може будуватися на сліпій повазі або примушуванні. Державні заклади освіти перестали бути єдиним джерелом інформації та освіти. Тому головне завдання дитячого садку  полягає не в тому, щоб дати дітям певний обсяг інформації, а в тому, щоб навчити їх набувати потрібні знання – навчити вчитися.

У досягненні цієї мети допомагають інтерактивні технології. Суть їх в тому, що педагог частіше виступає в ролі консультанта, спрямовує дітей на активну діяльність.

Отже, інтерактивне навчання – це, насамперед,  діалогове навчання, у ході якого формуються ключові компетентності.

Багатьом відома така притча.

Звернувся до монаха бідняк:

  • Дай мені риби! Я голодний.

Монах мовчки віддав йому вудку.

Повчальний характер притчі зрозумілий: треба давати не стільки їжу, скільки засіб її добування.

Цей висновок стосується цілей та завдань, що постали перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві.

Поступово традиційні методи змінюються інноваційними, які спрямовані на інтелектуальний розвиток дітей за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності. Тому важливо створити те поле взаємин, яке б спонукало дитину виявити правові, моральні якості.

За результатами досліджень серед інших технологій основною технологією формування ключових компетентностей учнів названо  технологію розвитку критичного мислення, яка представлена як система методичних прийомів, спрямованих на уміння висловлювати власні думки ; уміння формувати власну точку зору, уміння розв’язувати проблеми, уміння працювати в групі, здатність будувати конструктивні відносини з іншими дітьми.

Дебати як освітні технології спрямовані на досягнення таких результатів, як:

  • уміння використовувати різні способи інтегрування інформації;
  • уміння ставити запитання,;
  • критично осмислювати отриману інформацію;
  • враховувати точку зору інших людей, толерантно ставитись до їх думок;
  • уміння працювати в команді, здатність до участі у спільному прийнятті рішень;
  • здатність брати на себе відповідальність та приймати рішення, тощо.

Але ці корисні технології, про які йдеться, тільки невеличка частинка, тільки вершина айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз не було зайвим, тому що вони як технології продуктивного навчання формують та розвивають групи ключових компетентностей дітей.

 

Метод проектів у формуванні життєвої компетентності особистості

На сучасному етапі розвитку суспільства особливої актуальності набуває проблема формування суспільно активної, творчої компетентної особистості, яка, на відміну від людини-виконавця, самостійно генерує нові ідеї, приймає нестандартні рішення. Для успішного вихованця необхідно:

- розвинути здатність долати життєві труднощі;

- навчитися самостійно приймати рішення;

-  брати на себе відповідальність за свої діі, зобов'язання завершувати все, на себе взяте;

Участь у проектній діяльності сприяє формуванню ключових компетентностей: комунікативної, соціальної, правової, психологічної, інформаційної. Під час проектної діяльності вирішується ціла низка завдань:

· розвиваються пізнавальні навички дітей,

· активно розвивається критичне мислення;

· навчаються ефективного спілкування,  ненасильницького методу розв'язування проблем і конфліктів;

· діти розвивають уміння працювати в команді, відчуваючи себе членом команди; брати відповідальність на себе; розділяти відповідальність з іншими; аналізувати результати діяльності;

Проектна діяльність сприяє розвитку ініціативи, самостійності, стимулює процес саморозвитку.

Використання методу проектів створює соціально-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціальних явищ.

 

7. Вправа «Правильно - не правильно»

Мета: висвітлення проблем упровадження компетентнісного підходу.

Педагог-тренер пропонує осмислити та заперечити  або підтвердити твердження  (правильно—не правильно):

- Державні стандарти дошкільної освіти підкреслюють пріоритетність формування компетентностей   (правильно);

- освітня лінія «Мовлення дитини» мету навчання пов’язує з досягненнями дітей рівня комунікативної компетенції, адекватної для спілкування, й виокремлює цілу низку спеціальних компетенцій   (правильно);

- освітня лінія «Дитина в світі культури» декларує формування «естетичних умінь і компетентностей», не конкретизуючи їх  (правильно);

- сучасний зміст дошкільної освіти достатньо орієнтований на потреби сучасного суспільства; (неправильно);

-   тільки традиційними педагогічними технологіями, можливо продуктивно формувати компетентності дітей(неправильно).

Підсумки роботи. Вправа «Телеграма»

Мета: отримати коротку інформацію від груп про враження від проведеного тренінгу.

Хід вправи: тренер звертається до груп з пропозицією скласти йому телеграму з 11 слів, яка б містила відповіді на такі питання:

1) Що вам сподобалося?

2) Що було для вас важливим?

Заключне слово. Не претендуючи  на повне вирішення поставленої на семінарі проблеми, ми намагалися сьогодні  за допомогою теоретичного матеріалу  ознайомитись  з  актуальністю, ідеєю та проблемами компетентнісного навчання.

Так, формування компетентності дітей, тобто їх здатності мобілізувати знання у реальній життєвій ситуації – найактуальніша дошкільного закладу.

Розвиток  та формування компетенцій – це результат тривалої та кропіткої роботи закладу та самої дитини.

Корисними можуть бути всі  форми роботи (різні організаційні форми навчання, гуртки, проекти та ін). І хочеться ще раз наголосити, що дитяий садок все таки може допомогти дитині розвинути життєву компетентність

 Вправа на завершення «Тепло  наших рук»

Мета: дати колегам можливість висловити власні побажання.

Хід вправи: педагог пропонує учасникам потиснути колегам руки і стисло висловити власні побажання, які починаються з вислову: «Я вірю…»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата: 11.01.20 | Переглядів: 1179 | Коментарів: 0

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР:



Надіслати

Copyright © 2012

ДНЗ №47 «Берізка»